Духовно-культурні цінності як визначальний чинник життєдіяльності людини

Анотація

Статтю присвячено науковому обґрунтуванню ролі духовно-культурних цінностей як фундаментального чинника життєдіяльності особистості та сталого розвитку сучасного суспільства. Автор аналізує значення цих цінностей у контексті сучасних глобальних викликів, таких як динамічні соціокультурні трансформації, моральна дезорієнтація, інформаційне перевантаження, поширення споживацьких установок та знецінення гуманістичних ідеалів. Наголошується на необхідності оновлення виховних орієнтирів та створення нової, інтегрованої системи духовно-морального супроводу особистості, яка відповідала б сучасним реаліям і сприяла цілісному розвитку людини. У центрі уваги – потреба в інтеграції базових духовно-культурних цінностей у процес формування світогляду, етичної свідомості та ідентичності особистості в умовах цивілізаційної невизначеності, духовної нестабільності та втрати моральних орієнтирів. Особливе місце відведено аналізу наукових підходів до розуміння понять «духовність», «культура», «цінності» у працях провідних українських педагогів і психологів. Розкрито механізми формування духовно-культурної ідентичності через самовиховання, моральний вибір, емоційну зрілість, рефлексію та міжкультурну взаємодію. Окреслено зв'язок між духовним розвитком особистості й її здатністю протистояти деструктивним впливам соціального середовища та інформаційних маніпуляцій. Обґрунтовано значущість таких універсальних цінностей, як Любов, Добро, Справедливість і Краса, які сприяють розвитку внутрішнього світу особистості та її здатності до емпатії, відповідальності, альтруїзму. Запропоновано культуроцентричну модель виховання, що включає емоційно-смисловий компонент, приклад педагога, діалогічну взаємодію, а також мистецтво, традиції й етичні практики. Підкреслено важливість безперервного духовного розвитку як чинника особистісної зрілості та суспільного прогресу. Акцентовано, що саме духовно збагачена особистість здатна стати провідником позитивних змін у суспільстві. Окреслено перспективи духовно-культурної освіти як ресурсу зміцнення людяності, соціальної єдності та духовного потенціалу суспільства.