Здатність штучного інтелекту до творчості та його використання в освітній діяльності

Анотація

Стаття присвячена проблемі співвідношення штучного інтелекту та творчості. Виникла вона на фоні очікувань того, що штучний інтелект сучасного рівня здатний виконувати не лише пошукову функцію (як відомі пошукові системи типу Google), а й має здатність до навчання чи поповнювати бази вже використовуваних даних у результаті спілкування з людиною. Нові функції штучного інтелекту, які полягають у інтегруванні даних та його здатності будувати та редагувати на основі цього певні продукти (графічні образи, музичні твори, тексти, з наявною в них логікою, моделі технічних пристроїв тощо) подали людям надію стосовно здатності штучного інтелекту до творчості такого рівня, якого досягла людина. Але переважна більшість психологів, які присвятили свою діяльність розвитку психології творчості, вказують на те, що творча діяльність людини відрізняється від інтелектуальної діяльності.

Маючи пряме відношення до розробки творчих задач для проведення Всеукраїнських турнірів юних винахідників та раціоналізаторів, Міжнародного STEM-конкурсу «Едісони ХХІ століття, а також досвід перевірки виконаних завдань учасниками перерахованих масових заходів, автори доводять, що сучасний штучний інтелект все ж таки працює на основі логіки, використовуючи вже відомі алгоритми, тому не створює щось  принципово нове.

Водночас автор звертає увагу на те, що штучний інтелект із такими функціями, а також зі здатністю спілкування з людиною може бути корисним для винахідників, зокрема для розвитку винахідницьких та конструкторських здібностей учнів та студентів, хоча контролююча функція освітнього процесу набуває певних ризиків.