Інноваційні стратегії вивчення та викладання іноземних мов: міждисциплінарний підхід

Анотація

У статті досліджуються основні постнекласичні аспекти щодо вивчення та викладання іноземних мов, які передбачають екстраполяцію результатів багатьох наукових напрямів – психології, педагогіки, лінгвістики, психолінгвістики, нейролінгвістики у сфері іншомовної освіти. Все це дозволяє окреслити інноваційну систему викладання іноземних мов, описується авторський апроксимально-аналітичний метод вивчення англійської.

Позначаються деякі проблемні, невирішені аспекти щодо викладання і вивчення іноземних мов, пов’язані із поглядами Н. Хомського щодо глибинної граматики, роздільності комунікативних кодів рідної та іноземної мов (двох рівнів знання іноземних мов – емоційно-практичного й абстрактно-логічного), трансформації морального аспекту поведінки та мислення людини під час вивчення/використання іноземних мов.

Аналізуються такі інноваційні аспекти, як резонансний характер освітнього процесу, психологічні  ефекти суб’єктивної семантики, цілісність та системність  мови, звуковий символізм, праймінг ефект, методика інфантилізації, феномен дзеркальних  нейронів головного мозку.

Показано, що методика інфантилізації як психологічно корисний у контексті освітньої діяльності позитивний регрес дорослої людини в дитячий вік, який використовувався у Науково-дослідному інституті сугестології (Болгарія), може вивільнити ресурси «дитячої геніальності».

З’ясовано, що споріднені слова (етимологічно та асоціативно спільнокореневі слова, що створюють цілісні вербальні мережі) у контексті етимологічно-словотвірних та асоціативно-фонетичних зв’язків слід вивчати у цілісному контексті за домопомогою  певних вправ, оскільки мозок людини схильний сприймати узагальнену й асоціативну вербальну інформацію, утворюючи цілісні вербальні мережі на основі цілісних нейронних ансамблів головного мозку.