Національна ідентичність як основа стійкості молоді в умовах війни: освітній та виховний потенціал

Анотація

У статті досліджено роль національної ідентичності як чинника формування психологічної, соціальної та громадянської стійкості молоді в умовах воєнного стану.

У дослідженні національну ідентичність подано як усвідомлення приналежності до нації, що ґрунтується на спільній культурі, історії, мові та цінностях. Вона виконує інтеграційну функцію, формуючи уявлення про «ми» у протиставленні до «інших».

Психологічну стійкість розглянуто як здатність адаптуватися до стресу, зберігати рівновагу та знаходити ресурси для подолання труднощів. Соціальну стійкість розкрито як здатність спільнот функціонувати й розвиватися в умовах криз. Зроблено висновок про те, що ідентичність виступає своєрідним «соціальним клеєм», що об’єднує навколо спільних цінностей.

Громадянська стійкість висвітлюється як участь у політичному, громадському та економічному житті попри виклики. В умовах війни молоді українці активізуються, виявляючи відповідальність за майбутнє держави. Молодь із сильною національною ідентичністю більш схильна до згуртованості, волонтерства та громадської активності.

Проаналізовано освітній і виховний потенціал у зміцненні почуття національної єдності, патріотизму та відповідальності серед молодого покоління. Розглядаються механізми інтеграції ідентифікаційних практик у навчальні програми, а також важливість культурно-історичного контексту в процесі виховання.

Окрему увагу приділено практичним механізмам  підтримки молоді через освіту, мистецтво, громадську активність та волонтерський рух. Визначено значення інноваційних освітніх проєктів та експериментів з національно-патріотичного виховання та формування національної ідентичності молоді, які проводяться на всеукраїнському рівні і демонструють значення культурно-історичної спадщини та мистецьких засобів у вихованні молоді, здатної протистояти викликам часу.

Запропоновано практичні рекомендації для закладів освіти щодо реалізації цілеспрямованої політики національного виховання з метою посилення внутрішньої стійкості молоді в кризових умовах. У висновках обґрунтовується, що національна ідентичність є ключовим ресурсом стійкості та самоорганізації молоді в кризових обставинах.